Вероніка та Володимир Зуб: “В поході є можливість переоцінити своє ставлення до людей, до себе, до речей”.

Співрозмовники:

Вероніка Зуб – тренер-реабілітолог, бачила світ з висоти 7134 м.

Володимир Зуб – фінансовий директор групи компаній, любить активні подорожі, гори та острови.

Автор проекту: Ольга Рябушенко wellness-коуч

Гостинність: Ратуша, Львів 

Фото: Євген Щегольский 

Це інтерв’ю для мене особливе. Про споріднені душі, зустріч з якими життя подарувало, ніби випадково.  З цією парою в мене пов’язано багато приємних спогадів. Вони допомогли здійснити мої мрії – піднятися на гору взимку, а потім дістали квитки на улюбленого Грегорі Портера в рамках Alfa Jazz Fest. І ще показали Львів, ніби я побачила це місто вперше. Wellness-Львів це реально і це в задоволення. 

Вероніка і Володя надзвичайно скромна сімейна пара, але роблять круті речі і живуть красивими цінностями. Вони познайомилися в горах, разом відвідали понад 25 країн світу, разом підкорили Ельбрус, Казбек, Айленд Пік.

Я вдячна за те, що вони поділились своїм досвідом. Маю надію, що це інтерв’ю надихне вас вийти на новий рівень сімейних стосунків чи зібрати валізу і здійснити давню мрію побачити… куди ви там давно мрієте поїхати?

zub-14

Який ваш ранковий ритуал? У кожного свій чи спільний?

Володя: зайти в соц.мережі то не рахується) У Вероніки більше ритуалів, ніж у мене. В мене якісь загальноприйняті, особливих немає.

Вероніка: спочатку він зганяє мене зі своєї подушки) Першу годину після пробудження я йду на кухню, випиваю води, роблю йогу, потім чую, що Володя вже встає, минаючи йогу відразу йде до холодильника, потім хтось з нас включає музику, і починається щось таке сніданкове.

Що у вас на сніданок?

Вероніка: основа це – фрукти. Взимку це може бути щось тепле. Чай чи кава, в залежності від настрою.

Володя: я б додав – це фрукти, овочі, сир, хліб.

Володя, я бачила твої фото до весілля і після, ти схуд. Що основне змінилося в твоєму раціоні, які з’явилися звички, які відійшли?

Володя: в мене були прагнення до дослідження продуктів. Оскільки Вероніка цим більше цікавиться, дієтологією зокрема, вона мені багато що переказує, ті книжки, які читає, лекції, які відвідує. Відбулося корегування деяких деталей.

Насправді, все просто: більше овочів і фруктів. Мені це смакувало, але Вероніка трошки розвинула цю любов. Думаю, що зі мною погодяться, що багато людей хочуть так харчуватися, але кажуть, що нема часу чи рідко ходжу на базар, простіше з’їсти щось готове.

 

zub-9

Хто відповідає за логістику? Як здорові овочі, фрутки потрапляють до холодильника?

Володя: раніше, ще рік-два тому, цим займався більше я, тому що їжджу за кермом і це суттєво простіше. Зараз у Вероніки теж є автомобіль, і вона у більшості випадків закуповує все сама.

Вероніка: я скажу щиро, що коли ти на програмі ТЫ – ГЛАВНЫЙ ПРОЕКТ попросила написати список продуктів, щоб зробити закупку для приготвування сімейного меню, то я його вже мала в гаманаці.

Оля, ти кажеш, що в здоровому харчуванні основне, це планування. А я вважаю, що бажання.

 

zub-11

 

От, наприклад, мені цільнозерновий хліб може бути зовсім не по дорозі, але згадуючи, що Володя любить хліб і буде ввечері його шукати, я зміню траєкторію дороги і знайду, бо це здорова альтернатива білому дріжджовому.

В нас немає відмовок від якихось продуктів, є здорова альтернатива.

Якщо людина, з якою ти вирішила жити, любить певну групу продуктів, ти намагаєшся максимально зробити їх кориснішими.

Володя: взагалі я люблю ходити на базар. У всіх країнах, де ми буваємо, це вже традиція, не нав’язлива, нам це подобається. Ми йдем на базар, тому що там цікаво пізнати культуру, традиції, звичаї, менталітет, можна пізнати все. Цього ти не побачиш в кафе чи ще десь. Плюс цікаво з гастрономічної точки зору.⠀

Фізичні вправи тренують дух, тренують дисципліну, впевненість в собі. Як людину змінюють походи в гори?

Вероніка: це концентрація всього, що ти назвала, і ще й розтягнута в часі. Бо це не година, не день. І навіть не 5 годин, як це буває у професійних спортсменів. Іноді це цілодобова робота, коли цілий день треба йти, а потім спати в некомфортних умовах, ще й забезпечувати свою життєдільність, потреби.

 

zub-8

Володя, які риси характеру в тобі з’явились, завдяки походам?

Володя: в поході ти перебуваєш в умовах не міських, і є можливість переоцінити своє ставлення до людей, до себе, до речей. Це найбільше. Ти бачиш інших в щирому світлі, не в масках, як це відбувається в місті. Це основне, за чим я ходжу в гори. Певне перезавантаження, щось переосмислити. І я помітив, що більшість, з ким ми ходимо в гори, саме для цього теж ходять. І фізичне навантаження це вже другорядне,  не основне.

Вероніка: свої побутові умови ти сприймаєш категорично по-іншому, коли повертаєшся. Повертаючись після тривалого походу, ти просто хочеш обійняти стіну, вона тобі здається уособленням надійності, власності, приналежності до цього місця. Але знову ж таки, перебуваючи вдома довго, ти втрачаєш цю цінність, треба вийти, покинути її, повернути.

Володя: як правило, це відбувається як наркотик, тобі хочеться вийти частіше. Спочатку це раз на три місяці, потім раз на місяць, потім раз на тиждень.

 

zub-2

Без чого поїздка на 2 дні взагалі не відбудеться?

Вероніка: без бажання

Володя: чим більше ми подорожуємо, тим лаконічніше ми збираємось.

 

zub-6

 

Як ви збираєтесь в похід?

Вероніка: це залежить від тривалості походу. Якщо це похід вихідного дня, то нам достатньо на збори вільного вечора. Якщо це похід високої категорії, то це може тривати місяці.

Після першого серйозного походу у Володі був список, який він складав в Гімалаях про те, що йому бракує, про що б ти не задумався в звичайній своїй площині. Це якісь побутові речі, шнурочки, ножнички..

Володя: чим більше досвіду, тим підготовка виглядає простіше.
Раніше я складав списки, останні кілька років я списки вже не складаю, бо в принципі це й так вже на слуху, в умі та під руками. Різного спорядження вже багато, і я стараюсь його класти в певному порядку, вже пам’ятаю що для чого потрібно.

Список написати під час збирання може кожен, але якраз основна суть в тому, щоб не забути написати те, що тобі бракує в процесі подорожі.

Які традиції з’явилися в сімейному житті, чого не було раніше?

Вероніка: ми почали ходити до церкви разом. Це одна з перших традицій. Раніше ходили на якісь великі свята, епізодично, а потім відчули, що бракує якогось святкового недільного ранку, якщо ми залишаємось в місті. Це з таких найвиразніших традицій.

Володя: в результаті, якщо взяти 52 тижні на рік, то, як мінімум, половину вихідних ми не у Львові, відповідно, залишається максимум 25 тижнів. І як каже Вероніка, якщо ми у Львові, то йдемо в церкву в неділю, і це задає якийсь ритм вихідного дня. Тому що так ти вже до обіду святково вдягнений, зовсім по-іншому відбувається день, не спиш до 11 години.

(Коли ми гуляли по місту, виникла ситуація, коли Вероніка хотіла одного, а Володя – іншого) Яке рішення ви приймаєте в такій ситуації?

Володя: ми зараз знайдемо щось середнє.

Про баланс робота-відпочинок

Володя: я навчився знаходити баланс між роботою і відпочинком. В мене навколо є дуже багато прикладів тих, хто себе повністю віддає роботі. Так не можна.

Вероніка: я не відчуваю, що Володі бракує, бо він працює . При тому, я не можу сказати, що мій чоловік ледар чи нам чогось не вистачає.

Не рузультат основне, а процес. Бо процес – це життя.

Володя: Нажаль, є люди, які погано працюють на свому місці, чи то грузчик , чи кур’єр. Чого я маю викладатися, якщо мало платять.

Місце роботи – це твоє призначення на сьогодні.

Ти ніколи не не розвинешся, якщо ти не будеш робити добре те, де ти зараз працюєш.

Мене дивують люди, які жаліються. Я готовий передати тобі більше обовязків, бачу, що ти можеш.

Старайся.

Тебе помітять, чи ти сам дійдеш до того рівня, коли тобі не потрібно, що тебе хтось помічав і створиш свій проект.

 

zub-7

 

Вероніка: або якщо ти розумієш, що це не твоє, розвертаєшся і знаходиш те, що будеш робити з задоволенням.

Володя: Чим більше я подорожую, тим більше помічаю, що подорожі розвивають. З кожної подорожі я привожу якісь ідеї. Не на всі вистачає часу, але це тренує мозок.

В мене нема грошей, тому я нікуди не їду – це дорога в нікуди.

Каждую неделю я отправляю подписчикам сайта письмо с идеями, практическими знаниями и рекомендациями, которые помогают поддерживать эмоциональное и физическое здоровье в тонусе.

Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.