Цього року я прийняла важливе рішення — завершити навчання в Tomorrow University без завершення (отримання диплому). 
Це була друга вища освіта за напрямком Responsible Entrepreneurship & Management. Престижна. Вражаюча. Звучна.

Але не про мене. Уже — ні.

Перед фінальним рішенням я зустрілась із координаторкою, щоб спланувати наступні кроки. І в якийсь момент вона подивилась на мене й сказала:
«Олю, ти коуч. Ти допомагаєш людям бути чесними з собою. Будь чесна з собою і ти. Навіщо тобі це навчання?»

Її питання було для мене таким вчасним.  Бо «зручна хороша дівчинка» в мені довго не дозволяла навіть думати про вихід.

Я думала:
— а що скажуть викладачі?
— як це буде виглядати для оточення?
— я ж уже стільки пройшла…

І водночас жила з відчуттям внутрішнього супротиву вже більше року.

Мені не хотілося йти на лекції.
Я не бачила, як це наближує мене до моїх справжніх цілей.
Але трималась за образ «це ж престижно».

А потім я згадала, що ще кілька років тому пообіцяла собі:
я не робитиму нічого, щоб справляти враження.

Тож я зібрала факти. Чесно поговорила з собою. Отримала підтримку.
І як сказала моя наставниця:

«Треба забути, що скажуть люди. Живи, як тобі виходить. Ти ж для себе це робиш».

Під час прийняття рішення з жінками ком’юніті Zadovolena ми говорили про «валізу життя».
Скільки людей несуть у своїй валізі речі, які давно варто було б залишити…
Програми, які вже не працюють. Ролі, які більше не пасують. Відповідальність, яку не просять. Очікування інших.

Але прийняти рішення складно, коли ти не знаєш себе.
Бо як зрозуміти, твоє це чи не твоє, якщо не маєш зв’язку з собою?

Мені було легше сказати «ні» тому навчанню, бо я знаю свої цілі.
І знаю, що на тому етапі воно мене не просувало — воно гальмувало.
І я знаю:
– мої цінності
– що мені важливо
– куди я йду

Але колись і я цього не знала.
До 28 років я шукала себе. Міняла напрямки. Пробувала одне, друге, третє.
І в той період я зрозуміла щось важливе:

Щасливою мене роблять не гроші.
Мене робить щасливою — самореалізація.

Бути в контакті зі своїм внутрішнім вогнем.
Розпаковувати таланти. Проявляти їх. Бути затребуваною.
Це дає сенс, енергію, життя.

Бо жінка, яка не реалізується — страждає. 
Навіть якщо зовні все “ніби нормально”.

Від цього зазвичай страждають оточуючі. 

Я створила програму «Хто ти? Куди йдеш? Навіщо?», щоб таких жінок, які задоволені собою, стало більше.

Це не просто коучинг. Це простір любові, ясності і дій.
Ти отримаєш стільки інструментів, підказок і рішень,
що зможеш усе життя тримати цей контакт з собою міцно.

І, можливо, теж скажеш одного дня:

«Я знаю, куди йду. І я йду туди, бо це — мій шлях.»

Якщо всередині відчуваєш: «пора вже щось змінити» — я поряд.

Запрошую в програму Хто ти? Куди йдеш? Навіщо?