Нещодавно під час коуч-сесії ми з жінкою-підприємицею говорили про спокій і гроші.

І ця розмова повернула мене до моїх власних переконань, до яких я прийшла не одразу.

Я теж колись думала:

буде достатньо грошей → буде спокій.

Здається дуже логічним.

Є фінансова подушка. Є можливість купити потрібне, поїхати куди хочеться, дозволити собі більше вибору. Не потрібно постійно думати, чи вистачить.

І так, гроші справді багато чого з цього дають.

Але потім у моєму коучингу почали з’являтися жінки, у яких фінансова подушка була не на місяць і навіть не на пів року — а на рік-два.

І я побачила:

гроші є.
А спокою може не бути.

Для мене це свого часу стало приводом переглянути власні переконання. Не відмовитися від бажання добре заробляти. Навпаки.

А перестати покладати на гроші функцію, яку вони не завжди здатні виконати.

Гроші — прекрасний інструмент свободи. Але поганий кандидат на роль внутрішньої опори

Це, мабуть, одна з моїх головних думок про гроші сьогодні.

Мене драйвить добре заробляти, щоб жити в красі, подорожувати, займатися серфінгом, купувати речі, які мені подобаються, дарувати подарунки близьким, вкладати у свої ідеї, мати можливість сказати «так», коли я чогось хочу, і «ні», коли не хочу.

Для мене гроші — це свобода вибору.

Але я відмовляюся віддавати грошам право визначати мій внутрішній стан.

Відмовляюся від того, щоб цифра на рахунку вирішувала, чи можу я сьогодні почуватися спокійно, впевнено й добре.

Тому що тоді моя опора весь час знаходиться десь зовні.

Сьогодні цифра достатня — я спокійна. Завтра витрати зросли, дохід зменшився або сталося щось непередбачуване — і разом із цифрою зникає мій спокій.

Я відмовилася від цих гойдалок.

«У мене є Бог. Є я. І ми з усім впораємося»

Це дуже особиста думка.

І я не пропоную її як переконання, яке має підійти кожному.

Але для мене одна з найважливіших внутрішніх опор сьогодні звучить саме так:

Я спокійна не тому, що в мене є гроші.
А тому, що в мене є Бог. Є я.
І ми з усім впораємося.

Це не означає заперечувати реальність.

Якщо в мене є фінансова задача — я хочу бачити цифри, думати, приймати рішення, шукати можливості, діяти.

Тобто керувати грошима. Але ніколи не дозволяти грошам керувати моїм станом.

Для мене це дві різні задачі.

Одна — вибудовувати фінансово сильне життя.

Інша — вибудовувати внутрішню опору.

Я вибираю будувати і гроші, і внутрішню опору.
Не одне замість іншого.

А що, якщо гроші взагалі не головна мета?

Є ще одна думка, до якої я дедалі частіше повертаюся.

Для мене гроші — не мета. Гроші — наслідок.

Наслідок того, що твої дари, таланти й експертність зустрічаються з реальними потребами інших людей.

Що ти добре розумієш, у чому можеш бути по-справжньому корисною.

Що ти розвиваєш свою майстерність.

І що задача, яку ти допомагаєш вирішувати, має для іншої людини реальну цінність.

Чим глибша твоя експертність і чим важливіші задачі ти здатна допомагати вирішувати, тим більшою може ставати цінність твоєї роботи.

І тоді для мене виникає зовсім інше питання.

Не тільки:

«Як мені заробляти більше?»

А:

«У чому я можу стати настільки хорошою, щоб моя робота була справді цінною для інших людей?»

Мені дуже подобається це питання, бо воно повертає увагу з нескінченного переслідування грошей туди, куди я насправді можу впливати – у себе.

Куди я хочу інвестувати свій час

Досліджувати свої дари й сильні сторони.

Поглиблювати майстерність.

Краще розуміти людей, з якими хочу працювати.

Бачити їхні реальні потреби.

Створювати те, що має для них цінність.

І будувати справу навколо точки, де те, що я вмію і люблю робити, зустрічається з тим, що справді потрібно іншим людям.

Бо іноді нескінченні роздуми про те, як більше заробити, можуть стати ще одним способом не йти туди, де насправді лежить робота:

глибше пізнати себе і вибудувати себе.

І, можливо, саме тому мене сьогодні дедалі менше цікавить ідея грошей як кінцевої точки.

Мені цікаво добре заробляти, мати фінансову свободу, створювати багато цінності своєю працею.

Але хочу, щоб гроші займали у моєму житті своє місце.

Я відмовляюся давати грошам право визначати мою цінність.
Я відмовляюся давати грошам право бути моєю внутрішньою опорою.
Я відмовляюся давати грошам право визначати мій спокій.

Я вибираю давати грошам роль бути одним із наслідків того, що я добре знаю себе, розвиваю свою майстерність і будую справу, яка має цінність для інших людей.

Гроші — прекрасний інструмент свободи.
А опору я все-таки хочу будувати всередині. 💛

З любов’ю, Ольга Рябушенко