Мене завжди надихали і надихають люди, які вміють керувати собою. Ті, які залишаються тихими, як поверхня океану в сонячний день навіть тоді, коли навколо хаос.
Часто таких людей називають сильними.
Одного дня я надихнулася так, що захотіла бути сильною. Я відчула, що сильною бути легше, ніж нарікати чи скаржитися.
Моя метафора життя – бути маяком. Для мене це про те, що маяк ніколи не тікає від штормів. Він стає спочатку маяком для себе, а потім для тих, хто загубився в темряві.
Раніше мене болісно зачіпав кожен порух повітря: жест незнайомця, випадковий погляд, холодна інтонація в чиємусь голосі.
Реакції були миттєві – обурення, роздратування, страх, образа.
І потім я усвідомила – людина, яку може зачепити будь-що із зовнішнього світу, не є вільною. Вона стає заручницею обставин.
У такому стані складно говорити про гармонію чи задоволення життям.
Бо владу над внутрішнім спокоєм людина віддала зовнішньому світу.
Мій шлях
Я багато років жила саме так. У постійних реакціях, напрузі, спробах щось довести, пояснити, захиститись.
Зміни в моєму житті почалися з одного простого, але болісного усвідомлення:
скільки безцінного часу й внутрішнього ресурсу я зливала на пусте.
Все почало змінюватися тоді, коли я стала вчитися реагувати інакше. Я зрозуміла: я не зобов’язана відповідати на всі зовнішні сигнали. Моя сила не в реакції. Не в контролі. Моя сила – у внутрішній тиші.
Я не можу вплинути на те, що відбувається ззовні. Але я на 100% можу вплинути на те, як я на це реагую.
Про тригери і чесність із собою
У процесі цієї внутрішньої роботи я багато працювала з минулими програмами:
образами, страхом проявляти емоції, розпачем, страхом бути «не такою».
Мене тригерило те, за що всередині можна було зачепитися.
І я перестала звинувачувати людей навколо. Натомість почала ставити собі незручні питання:
Які мої незцілені рани притягують ці ситуації?
Чому ці слова зробили мені боляче?
Чого я так боюся втратити?
У цій роботі я знайшла:
• старі ілюзії
• почуття провини
• давні образи
• страх бути «поганою»
• звичку бути зручною
• бажання бути корисною, щоб мене любили
Тиша замість боротьби
Я припинила боротися з реальністю. І замість втечі від внутрішнього дискомфорту обрала спостереження.
Замість заглушати тривогу шумом – обрала тишу. І в цій тиші почала бачити правду.
Одне з найсильніших усвідомлень: я перестала дивитись у темряву як жертва і почала дивитись у неї як левиця, яка захищає своє – свій внутрішній спокій і свій космос від тих, хто може вкрасти мої зірки 🙂
Про очікування і свободу
Я побачила, від кого чекала схвалення. І як ці очікування робили мене залежною.
Мені знадобилось близько пів року, щоб вийти з цієї залежності і почати робити все для себе – зі стану любові, а не з потреби її отримати.
Немає потреби у визнанні — немає болю від ігнорування.
Немає очікувань — немає розчарувань.
Гори як вчителі
Цьому мене навчили гори. Я часто ходжу в гори — і сама, і з жінками, які приходять в програму КОУЧИНГ І ГОРИ.
І я точно знаю: в горах немає сенсу контролювати кожен крок. Я йду на вершину, але з довірою до процесу.
Були моменти, коли вершина не пускала: погода, лід, спорядження. Я доходила до середини Говерли й поверталась назад, співаючи пісні Назарія Яремчука)
Це було не про поразку.
Це було про присутність, прийняття і здоровий глузд.
Про зрілість
Щоб змінити ставлення до життя, потрібна мужність. Набагато легше скаржитись і звинувачувати інших. Важче – подивитись у себе.
Але саме ці незручні питання звільняють від старих схем і повертають внутрішню свободу. Це не революція. Це процес. І багато ситуацій, які колись боліли, сьогодні я проживаю зі спокоєм.
Ображатися — вибір.
Обрати іншу реакцію — теж вибір.
Мої маленькі і великі перемоги
Вони як крокуси навесні на Костричі – ніжні, але справжні.
• я відмовилась справляти враження
• я перестала боятися осуду
• мною складніше маніпулювати
• слова інших втратили владу наді мною
• я вчуся вчасно зупиняти бажання щось доводити
• я відмовилася втрачати себе заради того, щоб отримати любов
Про стан
Робота зі станом — це моя щоденна практика.
З думками.
З емоціями.
З реакціями.
Я знаю, що саме мій стан притягує класні ідеї, можливості, людей, підтримку.
Можна робити багато дій і жити в супер дисципліні, але коли всередині контроль, напруга, страхи – результати розчаровують.
Спочатку стан – потім дії і результати. Діяти зі стану напруги і контролю не працює на задоволення собою і своїм життям.
Я маю набір інструментів, які допомагають повертатися до себе і до своєї сили.
Якщо відчуваєш, що настав момент повернути собі внутрішню опору – дізнавайся деталі і реєструйся за цим посиланням.
🌿 Твій стан вирішує все.
З любов’ю,
Ольга Рябушенко