Хочете бути здоровими? Ніколи ні до кого і ні до чого не висувайте претензій.

Думаю, всього життя буде мало, щоб усвідомити базові закони Всесвіту, жити ними і створити гармонію з собою та світом.

Уявіть, були періоди, коли я грішила помилковими переконаннями про те, що “все знаю” або що ”нарешті все пропрацювала”.

Посміялися там зверху з мене 🙂

Тепер, коли проходжу якийсь духовний урок, знаю, що це лише сигнал до того, що готова переходити до наступного.

Знати про якісь важливі речі та робити їх  – не одне й те саме.

Якщо замислитись поверхнево, можна вирішити, що претензії – це не про мене.

Готові копнути глибше?

Претензії бувають прямі та непрямі.

Непрямі претензії є щодо трьох моментів.

Перший: невдоволення навколишнім світом, суспільством, державою, групою людей.

Другий: невдоволення батьками, коханими та близькими людьми.

Третій: невдоволення ситуацією, собою, своїм життям.

Які наслідки такого стану незадоволення?

Небезпека в тому, що претензії означають, що ми визнаємо ситуацію недосконалою і висуваємо претензії до самого Творця. Кому цікаво, глибше зануритися в цю тему можна в книзі Коліна Тіппінга “Радикальна любов”.

Розповім коротку історію про те, як я перестала висувати претензії варикозу.

У мене спадковий варикоз з дитинства, в який інвестували дві операції на нозі. Не важко здогадатися, що мені знайомі всі запропоновані традиційною та нетрадиційною медициною методи лікування та профілактики варикозу.

Коли судинна сітка на поверхні дуже хвилює естетична сторона, особливо влітку. Дівчатка мене зрозуміють.

Завдяки варикозу в моєму гардеробі з кожним роком все більше довгих суконь. І навіть незважаючи на це, традиційно на початку літа думки з нотами зневіри все одно лізли в голову.

Якось протягом двох тижнів життя дало два чіткі попереджувальні сигнали.

Перший: до мене на персональний коучинг прийшла дівчинка, яка після серйозної ДТП мріє ходити на підборах та бажано без милиць.

Другий: читаючи анонс про Fitness Geek Camp в Одесі дізналася історію Тетяни Воротіліної, яка бігає марафони з протезованою ногою.

Яка судинна сітка?!! Які вени?!!

Претензії до себе миттєво трансформувалися в подяку за те, що живу, займаюся тим, що люблю, що в моєму способі життя є зцілюючий імпульс, йога, серфінг, біг, велосипед, лонгборд.

Як страшно усвідомлювати, що хтось про це боїться навіть мріяти.

Тепер я дякую своїм ногам і дякую за свої ноги!!

І так, непрямі претензії щодо першого і другого пункту я висувала теж.

Тільки подумайте, як зміниться наше життя, життя наших сімей, міст та країни, коли ми хвилю претензій та критики переключимо на хвилю подяки за те, що є.

Важливо визнати той факт, що у світі все досконало.

Досконало навіть тоді, коли є місце болю та стражданням.

Згадайте, скільки разів найтяжчі випробування оберталися на цінний досвід.

Все відбувається не з нами. Все відбувається для нас.

Можна все життя прожити як жертви обставин.

А можна взяти повну відповідальність за свої думки, слова вчинки та почати з себе.

Варто написати хоча б приблизний список звичок та цілей, які хочеться досягти та почати над ним працювати, чи залишиться час виправляти недоліки інших?

Якщо ми не вимагаємо максимум від себе, ми не маємо права вимагати досконалості від інших.

Тільки подумайте, звідки у нас право вирішувати, що, наприклад, із людиною щось не так?

Ситуація посилюється, коли ми починаємо когось змінювати, без взаємної згоди.

Якщо чиїсь слова та дії не порушують наших особистих кордонів та цінностей, наше завдання приймати людину такою якою вона є і переключитися на себе.

Ми критикуємо в інших те, що не можемо терпіти в собі. І це тема окремої публікації.

Уявіть, як зміниться ваше життя, коли ви щодня ставитимете собі запитання:

• Що сьогодні я можу зробити, щоб стати кращим – здоровішим, енергійнішим, ефективнішим?
• Що я сьогодні можу зробити для свого оточення, для своєї країни?
• Що я можу зробити, щоб бути кращою для свого чоловіка чи дружини, для дітей та батьків?
• Що я можу зробити, щоб бути найкращим партнером по бізнесу чи колегою?
• Що хочу створити?

Ми прийшли в цей світ зробити внесок. У кожному з нас закладено безмежний потенціал змінювати на краще своє життя та життя тих, хто поруч.

Щоб реалізувати цю місію, не обов’язково створювати благодійний фонд, відкривати медичний центр чи коворкінг.

Достатньо посміхнутися, промовчати і просто вислухати, навіть якщо дуже хочеться сказати співрозмовнику, як краще було б вчинити. Відкрити книгу замість фейсбуку. Вийти на прогулянку замість перегляду стрічки новин.

Або міцно обійняти того, хто тут і зараз цього дуже потребує, обійняти серцем до серця…. навіть коли розділяють сотні кілометрів.