Євген Хмара: "Завжди слухайте свою душу, вона знає напевно"

Євген Хмара – дивовижна людина. Його внутрішній світ багатогранний і багатий так само, як його музика. Одного цього інтерв’ю достатньо, щоб повірити у свої сили, зважитися на сміливі вчинки та втілити мрії у реальність. Позитивний ефект від читання посилиться, якщо це робити під музику Dreams або Strings of My Soul. Надихайтеся 💛

Так виглядає щаслива людина за годину до заключного концерту в рамках всеукраїнського туру «Знамення», якому потрібно відпрацювати грандіозне музичне шоу з Державним Академічним Естрадно-Симфонічним Оркестром України, вокалістами та танцюристами перед повною залою Одеської філармонії.

Бути собою

Чомусь особливим переломним моментом для мене у житті став вступ до музичного училища. Я провчився там рік і пішов через те, що система не дозволяла бути таким, яким я є. Для мене, наприклад, простіше підбирати на слух, ніж грати за нотами, і я хотів розвивати ці дані. Дуже часто вищі навчальні заклади ламають і намагаються підігнати під якийсь шаблон і чогось справжнього, твого, мало залишається.

Свобода вибору

У мене завжди була можливість розвернутися та піти у будь-яку сферу. Я жив у досить простій сім’ї, один з наших родичів мав можливість влаштувати мене в «Динамо» і батьки, звичайно ж з добрими намірами, пропонували спробувати себе у футболі. Пам’ятаю точно, як усередині мене щось стискалося, чого я цього не хотів, і я вдячний їм за те, що вони підтримали мене та мій вибір.

Про мотивацію

Для мене завжди було усвідомлення того, що якщо кину музику — це буде гріхом для мене.

Кожному в житті даються шанси абсолютно кожній людині.

І питання лише в тому, чи скористається людина тим чи іншим шансом. Зустріч із Дідьє Маруані – це був шанс один на мільярд.

Не те щоб його обіцянка виступити з ним на одній сцені завжди звучала в моїй голові, але його слова мотивували. І навіть батьки в ті моменти, коли я лінувався, казали: «Жень, тобі вдалося поспілкуватися з такою людиною — вона ж пообіцяла, а раптом вона дотримається свого слова».

Коли 2001 року прийшов диск із листом від Дідьє Маруані, щоб я готувався до виступу, це був шок. У ті часи я дуже мріяв про комп’ютер. Будучи дитиною, я намагався заробити на конкурсах, десь підробляв, збирав. Я пам’ятаю момент, як прийшов з вулиці додому, і батьки запитали про те, яка може бути найнеймовірніша новина. Я відразу сказав, що крутіше комп’ютера нічого бути не може, а батьки відповіли: «Краще, ти виступатимеш із групою Space».

Про хвилювання

Мені здається, коли артист перестане хвилюватися зовсім – перестає бути артистом. Хвилювання перед глядачами – це нормально та правильно. Мені хотілося б, щоби це хвилювання в мені було завжди.

Мене часто відвідують думки, ось що я таке зробив, що така кількість людей витрачає свій час, купують квитки, щоби прийти на концерт. Найбільше бажання — виправдати ці надії.

Український піаніст з українською музикою

Я дуже вдячний телеканалу СТБ за шоу та за те, що підтримує мене і зараз, але «Україна має талант» — це минуле, це досвід, трамплін, який дав мені можливість написати два альбоми. Якщо раніше мене знали 100 людей і я робив усе заради них, то зараз у мене аудиторія в тисячу разів більша і відповідальність набагато вища. Я розумію, що потрібно працювати в 10 разів більше, потрібно віддаватися в 100 разів більше, я повинен постійно щось робити, інакше стоятиму на місці.

Я неодноразово говорив, що моя велика мрія – виступати на топових майданчиках світу, популяризувати інструментальну музику та прославляти країну, щоб обов’язково говорили, що це український піаніст з українською музикою.

Чесність перед собою

Я не люблю маски в людях і сам їх ніколи не одягаю – це моє життєве кредо. Глядач може вибачити фальшиві ноти, пробачить невдалу мелодію, але глядач не вибачить фальшу. Насамперед — чесність перед собою.

У людях ціную щирість, чесність, цілеспрямованість і віру у свої сили, віру в себе, адже навіть у Біблії написано «За вашою вірою, дано вам буде».

“Найбільша боротьба — мозку та душі. Душа знає, а мозок думає, що знає. Завжди слухайте свою душу, вона знає напевно.” Євген Хмара

Кожна людина на життєвому шляху щось дає, і завдяки їм ти такий, ким є зараз. Той, від кого отримуєш негативний досвід, навіть більший учитель, ніж навпаки. Через все треба було пройти — завдяки цьому я став сильнішим.

Про розвиток

Я не можу назвати себе музикантом, який все життя говорить лише про музику, мені цікаво все. У мене багато захоплень. Життя — це така цікава штука, що можна чим-небудь займатися, можна захоплюватися багатьма речами, дуже багато досвіду дають люди, навіть коли просто спостерігаєш. Дуже сильно розвивають книжки.

Можливо, зараз це банально прозвучить, але я порадив би хоча б раз прочитати «Трансерфінг реальності» Вадима Зеланда та Біблію. Щоб бути щасливим і жити в гармонії з оточенням, потрібно знати закони Всесвіту — їх не можна змінити, як би ти не намагався. Закони доброти, взаємодії людей, природи, енергій також непорушні, як закони тяжіння та гравітації.

Про музику

Чи справедливо говорити, що я композитор – не знаю, як аранжувальник, граючи під оркестр та створюючи якийсь формат, це так.

Я не вважаю себе композитором — я ретранслятор. Весь світ — це вібрації. Пізнавши своє ремесло музикою, мозок починає працювати за певною частотою. Завдяки цій частоті приходить якийсь потік.

Я ж не вигадував ці мелодії, я не сиджу та не підбираю їх. Це «приходить» як знак, і моє завдання — це відразу записати, а на концертах я це ретранслюю і віддаю людям.

Музика — це справді для мене все. Це моє життя.

Про команду

Щастя – це займатися улюбленою справою, коли тебе оточують світлі люди. Так життя складається, що в мене приголомшлива команда світлих людей.

Для мене найважливіший фактор у підборі команди — людський. Я завжди виберу людину, з якою мені комфортніше, і вона підтягнеться, стане краще у професійному плані, ніж навпаки. Тому всі у моїй команді – чудові люди.

Енергія та продуктивність

Якщо ти стомлений, якщо ти порожній, то, на жаль, ти вийдеш на сцену порожнім. Скільки б не було роботи, треба розрахувати її так, щоб у тебе був час відпочити перед концертами чи туром. Зрозуміло, що переїзди – це складний процес, ти начебто втомлюєшся, ти начебто не досипаєш, але кількість сну нормальна, вона не вибиває тебе, а втома приємна тому, що ти займаєшся улюбленою справою.

Творити в ім’я своєї країни

Я був у різних частинах світу, крім Австралії та Далекого Сходу. Кожна подорож дала щось. Кажуть, добре, там, де нас немає, а люблю – будинок там, де я. Завжди можна знайти якісь позитивні моменти у тій чи іншій країні, але я дуже люблю Україну. У мене були можливості та пропозиції з інших країн змінювати громадянство та залишатися там, але я відмовився, бо впевнений, що я тут народився не просто так.

Я хочу творити тут, в ім’я своєї країни.

Я завжди казав, що в нашій країні живуть чудові люди, і вони часом набагато креативніші та цікавіші, ніж іноземці. Наші люди прекрасні, але у нас часто стоїть питання культури.

Не треба намагатися змінити світ — треба почати із себе.

Елементарно папірець в урні та поворотник на повороті – це і є початок культури. Якщо кожен це усвідомлює, то всім від цього буде легше і буде у нас чистішим, екологія стане кращою. Важливо дбати про глобальні речі.

P.S

Мрія стає метою, коли вона конкретна, вимірна та досяжна. Якщо до інтерв’ю з Женею я просто мріяла про клавінову, то зараз я знаю, що моя мрія білого кольору від торгової марки YAMAHA і тоді почну згадувати все, чому мене вчили в музичній школі, вже зі 100% віддачею)

Мрійте — мрії здійснюються. І як сказав зі сцени Женя: